Чому так трапляється в світі,
Що без батьків залишаються діти?
Чому батько й мати з сивиною
Так рано дітей своїх хоронять?
Щасливе дитинство. Омріяна юність.
Лише почалась молодість...
Солдата в армію служити забрали,
Холодний АК в руки дали...
Молодий, недосвідчений пішов воювати,
Проти друга, проти рідного брата.
Тижнями сидів в окопі холоднім,
Цілими днями залишався голодним!..
А вдома чекали син і дружина,
Мати молилась Богу за сина.
Раптом перестав ворог стріляти,
Сів солдат листа додому писати:
"Привіт, рідненькі, я дуже сумую,
Синочка свого в щоки цілую.
Дружинонько, щосили тебе обіймаю,
Зустрічі з тобою, мамо, чекаю!
Новини погані, тут море крові!
Втомилася душа від цього двобою...
Ворогів багато, нерівні сили,
Боюсь, щоб нас тут не перебили!
Всі поля, міста, ріки і полонини
Вражі сини братською кров'ю залили!
Воювали якось з хлопцем одним,
В нього дружина, троє синів,
Батько помер, хвора мати,
Годував він сім'ю - забрали воювати!..
Та ось знову стріляти почали, -
Вража куля в серце попала!
Залишилась дружина, троє синів -
Самотня вдова і троє сиріт...
Не сумуйте без мене, я повернуся!
Ви тільки вірте, чекайте, моліться!"
Почалась перестрілка... Загинув хлопчина,
Так і не побачив дружину і сина...
Прийшла похоронка. Тіло привезли...
А через день і мати померла...