Чому так трапляється в світі, Що без батьків залишаються діти? Чому батько й мати з сивиною Так рано дітей своїх хоронять? Щасливе дитинство. Омріяна юність. Лише почалась молодість... Солдата в армію служити забрали, Холодний АК в руки дали... Молодий, недосвідчений пішов воювати, Проти друга, проти рідного брата. Тижнями сидів в окопі холоднім, Цілими днями залишався голодним!.. А вдома чекали син і дружина, Мати молилась Богу за сина. Раптом перестав ворог стріляти, Сів солдат листа додому писати: "Привіт, рідненькі, я дуже сумую, Синочка свого в щоки цілую. Дружинонько, щосили тебе обіймаю, Зустрічі з тобою, мамо, чекаю! Новини погані, тут море крові! Втомилася душа від цього двобою... Ворогів багато, нерівні сили, Боюсь, щоб нас тут не перебили! Всі поля, міста, ріки і полонини Вражі сини братською кров'ю залили! Воювали якось з хлопцем одним, В нього дружина, троє синів, Батько помер, хвора мати, Годував він сім'ю - забрали воювати!.. Та ось знову стріляти почали, - Вража куля в серце попала! Залишилась дружина, троє синів - Самотня вдова і троє сиріт... Не сумуйте без мене, я повернуся! Ви тільки вірте, чекайте, моліться!" Почалась перестрілка... Загинув хлопчина, Так і не побачив дружину і сина... Прийшла похоронка. Тіло привезли... А через день і мати померла...

Теги других блогов: втрата війна сім'я